14 грудня в Україні відзначають День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС — людей, які ціною свого життя і здоров’я змогли здолати страшну трагедію XX століття, що сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС.
Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС, але біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокаліпсису.
Ми вклоняємося хоробрості, героїзму, відданості службовому обов’язку людей, які врятували світ від смертельних променів радіації. Цей подвиг неоціненний, а мужній вчинок ніколи не буде забутий. Тоді вони не думали про звання та нагороди. Вони не ховалися за спини одне одному. Не шкодуючи себе, з голими руками вони йшли у бій перемагати невидимого ворога, щоб ціною власного життя та здоров’я захистити людство від ядерного вогню Чорнобильського реактора.
Сьогодні викладачем ліцею Псар Вікторією Владиславівною було проведено виховну годину в онлайн режимі. Пригадали жахливі події катастрофи, з’ясували чому саме 14-го грудня вважається Днем ліквідатора, вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
Коли зловісна блискавиця
Сторуко в серце уп’ялась,
І опалила ваші лиця,
І в танці дикому зайшлась,
Коли вже й хмари спопеліли
У знавіснілому вогні, —
Ви смерть приборкати зуміли
На тім, останнім рубежі.
Не віддали їй на поталу
Світанків наших ніжний щем,
Ви, як один супроти стали,
Пекельним січені дощем.
У тій жорстокій веремії
Ви до кінця тримали бій
І пронесли свої надії
Крізь вогнецвіт своїх надій.
Шумлять жита, як і раніше,
Пливуть у небі літаки…
За вас історія допише
Суворі подвигу рядки.
(В. Задворний, «Героям Чорнобиля».)
