Війна – це завжди трагедія для людей. Вона руйнує домівки, відбирає життя,змушує людей жити в страху і невідомості. У такі часи особливо важливо підтримувати один одного. Волонтерство – це один із способів допомогти тим, хто цього потребує.
Сьогодні, 5 грудня, в Міжнародний день волонтера, розповідаємо історії наших освітян та здобувачів освіти, що долучилися до волонтерського руху.
Під час війни волонтери займаються різними видами діяльності. Вони можуть допомагати військовим, забезпечувати гуманітарну допомогу постраждалим, підтримувати людей які залишилися без домівок. Волонтерство може бути як фізичною, так і моральною підтримкою.“Опинившись закордоном, шукаючи прихистку від війни у чужій країні серед незнайомих людей, відчуваєш себе розгубленою і самотньою. Але адаптуватися і не впасти духом мені допомогла моя улюблена справа – викладання англійської мови. У таборі для біженців були люди, які чекали на візи до Канади, Великобританії та США.
Для них я організувала уроки з англійської, щоб і дорослі, і малі почували себе більш впевнено на новому місці. У співпраці з волонтерами з інших країн ми також організовували свята для українських дітей. На вихідних, у якості перекладача, їздила фудтраками по різних осередках для українців. Разом з австралійцями, британцями та грузинами готували піцу для біженців. Але найбільша моя робота полягала у допомозі американським та канадським лікарям,
які приїздили допомагати українцям, навіть не розуміючи української! Ці лікарі- волонтери були єдиним порятунком для нас, адже в радіусі 100км у гірській місцевості, де ми мешкали, не було лікарень. Майже рік ми співпрацювали: лікували, надавали психологічну підтримку, отримували медичну гуманітарну допомогу з-за кордону, сортували та відправляли в Україну, наближаючи нашу перемогу!”, – розповідає пані Лілія Дороніна, викладачка англійської мови та зарубіжної літератури.Бути волонтером – це означає приділяти частину свого часу соціально значущим проєктам. Сьогодні у волонтерському русі беруть участь здобувачі освіти нашого ліцею. Демонструючи солідарність і відданість ідеалам громадянської активності та гуманізму, вони надають приклад іншим, надихають долучитися до важливої праці та надати
допомогу тим, кому вона вкрай необхідна. Наші здобувачі освіти допомагають у розвантаженні гуманітарної допомоги, збирають та пакують посилки на передову, допомагають бердянцям в придбанні амуніції, плетуть маскувальні сітки, ремонтують (інколи і реанімують!) автомобілі для ЗСУ, волонтерять на спортивних змаганнях та інших заходах від громадських організацій, що збирають кошти на потреби ЗСУ, допомагають в притулках для врятованих тварин, тощо.Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це в характері нашого народу.
“8 квітня 2022 року прибула до Києва, а вже 15 травня долучилася до роботи гуманітарного штабу Рената Ахметова. Головною метою штабу було полегшення страждань людей, які опинилися в екстреній ситуації, та відновлення нормального життя в регіонах, постраждалих від повномасштабної війни. Волонтери штабу – це люди, які не тільки розуміють тяжкі обставини тих, кому вони допомагають, але й готові активно долучитися до роботи на благо спільноти. За свою волонтерську діяльність отримала від штабу подяку. Після закриття роботи штабу в Києві, періодично допомагаю у благодійних фонддах Рокада та Спілка поруч. Працюючи разом із відданими своїй країні людьми, зробила висновок, що волонтерство – це не тільки допомога тим, хто в потребі, але і можливість для саморозвитку та розширення
горизонтів. Волонтерська робота є силою, яка здатна змінювати життя та формувати позитивне майбутнє для багатьох людей, навіть під час війни”, – ділиться з нами викладачка спецтехнологій Іщик Валентина Єлисеївна.Але допомога військовим є найпріоритетнішим із завдань під час війни. Волонтери можуть допомагати військовим на передовій, у пунктах дислокації, у госпіталях. Вони можуть виконувати різні завдання, такі як приготування їжі, надання медичної допомоги, ремонт техніки.
За майже два роки війни на нашій землі «зібралося» стільки військового металобрухту – знищеної техніки, уламків розірваних ракет та безпілотників, відстріляних боєприпасів, що це все неможливо порахувати. Звісно, існує державна програма з утилізації військового знаряддя. Але є українські митці, художники, дизайнери та майстри, що перетворюють знаряддя вбивств на креативні витвори мистецтва. Майстер виробничого навчання з професії «Коваль ручного кування» Олександр Шапошник просто фонтанує новими ідеями щодо перетворення «наслідків війни» на мистецтво. Так він вбачає в цьому особливий зміст – те, що несло в собі руйнування, він змінює та дарує нове життя у виді металевих скульптур, кошти від продажу яких йдуть на потреби Збройних Сил України. Волонтерити та посильно допомагати ЗСУ
Олександр Миколайович почав ще з перших днів війни, 2014 року, коли разом зі своїми учнями в майстернях ліцею виготовляв печі-буржуйки та скоби для облаштування бліндажів воїнам на передову. Також Олександр був співзасновником громадської організації «Берегині Таврії», що збирала речі, медикаменти та продукти харчування
для захисників. Доводилося і ремонтувати військові автівки для полку «Азов» та разом з іншими викладачами ліцею плести маскувальні сітки. Нині коваль живе далеко від окупованого дому, в Івано-Франківську, але продовжує займатися волонтерством та постійно працює над новими проєктами. Перероблюючи військовий металобрухт на арт-проєкти, Олександр Миколайович відправляє їх на аукціони та виставки, а кошти виручені за продаж, йдуть на потреби армії. Першим таким проєктом з ресайклінгу металу стала «Дівчина – калина», для виготовлення якої були використані уламки ракет та снарядів. Струнка та витончена «металева леді» символізує сильну та незламну Україну, що стоїть на варті миру, а з її коріння проростає нове життя. В колекції майстра поки що п’ять жіночих скульптур (не рахуючи тих, що залишились на подвір’ї рідного ліцею): Дівчина-калина, Калина з тризубом, Лісова Мавка, Берегиня та Фея Перемоги.
Троє з «дівчат» викуплені за донати на ЗСУ та вже прикрашають Київський готель і угорський банк. А інші – знаходяться на виставках. До речі, в Івано-Франківську, в парку Шевченка, встановлено скульптуру – фею, що летить за кульбабкою. Це спільний проєкт – подарунок до Дня міста від ДНЗ “Бердянський машинобудівний професійний ліцей” та Вищого професійного училища №21 м. Івано-Франківська. В доробку Олександра Миколайовича є також виготовлення настільних ламп в стилі стімпанк. Нині коваль готує до відправки на аукціон до Англії настільну лампу з уламків збитого
силами ППО Київської області російського гелікоптера Мі-8 (точніше його редуктора) та створює дизайн нових ламп із залишків ракети Іскандер, що була знайдена в Донецькій області. Виручені кошти від продажу ламп будуть надіслані Бердянському підрозділу ППО для купівлі прожекторів на виявлення безпілотників, а також для придбання шин і
запчастин для військових автомобілів та багато іншого для наших воїнів на передовій лінії фронту. Всі арт-проєкти майстра-коваля Олександра Шапошника, що містять уламки військової техніки, неймовірні, оригінальні та просочені найголовнішим задумом – вірою в силу відродження. Скульптури нагадують, що ми, українці, сильна, нескорена та незламна нація, яка обов’язково здобуде перемогу над ворогом та докладе максимум зусиль для відновлення рідної країни.Волонтерство під час війни є надзвичайно важливою і потрібною справою, яка допомагає зменшити негативні наслідки війни та підтримує бійців на передовій. Участь у волонтерських акціях під час війни може змінити життя кожної людини.
Пам’ятайте, що кожен з нас, хто прагне миру, може зробити внесок у перемогу України – словом, ділом чи донатом! Не забувайте підтримувати один одного, та, звісно, наших захисників та захисниць! Разом до ПЕРЕМОГИ!
